Рука руку гріє, а суддю – мантія

17.09.2018 00:33
shadow


Те, що судді – окрема каста недоторканих, в Україні уже не звикати. Більше того, якщо кимось із суддів зайнялись відповідні органи, як от суддею Вінницького міського суду Бар"яком, думка пересічного українця константна: звільняють місце для сина якогось мажора. Або не поділився вчасно.

Такі справи не отримують розголосу. Це уже нікому не цікаво. Довіра до судової системи ще нижче, ніж до поліції. Знаєте, раніше я не уявляв, як будується захист. Побувавши на декількох засіданнях, це виглядає приблизно так: прокурор нічого не заперечує і нічого не доповнює, бо хочеться швидше додому. Суддя взагалі важко розуміє, що відбувається, але з розумних виглядом із завзяттям стукає молотком по столу, звертаючи увагу на себе — я тут "власть" і "закон". Захист же будується від того, що показує цілковиту абсурдність звинувачення і лінії доказів, інколи, доводячи взагалі це все до абсурду. Але слова адвоката не цікавлять нікого, все давно вирішено.

Тому, коли ми читаємо у заголовках, що Вінницький суд відмовив у політичному притулку громадянину Росії, що знаходився в опозиції до Кремлівського режиму, чи коли енний раз підряд дають Хорту 2 місяці СІЗО — нас не здивувати. Ми це бачили. В 90-тих. В 2000-них. В першому десятку 21 сторіччя. От тільки, реакція на це різна. Ми не віримо в люстрацію. Вона не вірить в нас. Перечитуємо Шевченка: "А тим часом гайдамаки ножі освятили..."

Але коли з"являються такі, як Віта Завірюха, на котру можна повісити Гагаріна-Чечетова, Бузину, Калашнікова і Кеннеді — рішення приймаються блискавично. Все працює. А чому б ні, знешкоджують жорстокого 18-річного "терориста". І ледве не в ту саму ніч етапують в Київ і дають 2 місяці СІЗО.

Але знаєте, як працює влада? Вона закручує гайки до моменту, поки кров не піде. наприклад, піднімає долар з 13 до 40. Тримає плануку. Потім опускає його до 25 і показує як велику перемогу і здобуток.

Так і у судових ділах. Почали судити Оксану Царевич та Віктора Кицюка, одіозних персонажів з Києва. Роздули то як... А зранку гортаєш стрічку новин — і знову найгуманніший Вінницький суд у світі відмовляє прокуратурі у продовженні їм запобіжного заходу. А там десь між всіх подій в країні — і справа сама загубиться.

Пам"ятаю, 3-4 роки тому, я спостерігав у заголовках часто рішення Донецьких судів. Тепер Вінницьких.

Десь такий сценарій я уже бачив... а Ви?


Джерело статті: “http://vlasno.info/blogi/3/blog-politika/item/3504-ruka-ruku-hriie-a-suddiu-mantiia”

Другие материалы в этой категории: VIP-трактир как прихоть губернатора »