Два шляхи лікування української виборчої системи

15.09.2018 21:50
shadow


«Гречана війна» за місце у Верховній Раді, що точилася на 205 виборчому окрузі в Чернігові, добігла кінця. У запеклій боротьбі брудних політтехнологій, набравши 35,9% голосів, перемогу отримав член БПП Сергій Березенко. Його суперник, «укроп» Геннадій Корбан, зібрав лише 14,76%.

Про те, що робилося у Чернігові під час цих «казкових» виборів, не знає хіба що лінивий. Та так чи інакше, вони відбулися, і парламент поповнився ще одним депутатом. Тепер перед українським суспільством постає питання: як раз і назавжди позбавитися «продуктових наборів» для виборців, «каруселей», куплених спостерігачів та інших особливостей національного виборчого процесу?

Задача вбачається непростою, адже метастази корупції та шахрайства за роки незалежності настільки міцно впилися в українську виборчу систему, що «пацієнт» здається невиліковним.

Однак, перш ніж робити такі песимістичні висновки, варто згадати, що в тих же самих Сполучених Штатах Америки на межі XIX-XX століть відбувалося дещо подібне. Тоді американські партії не гребували навіть сплачувати за своїх виборців податки та допомагати їм із юридичними проблемами. Також цілком нормальним під час виборів вважалося масово завозити до великих міст волоцюг і оселяти їх на декілька днів в дорогих апартаментах, вдаючи, нібито вони постійно проживають за цими адресами. Про те, що в той час середньостатистичний американський виборець міг спокійно голосувати одночасно в різних округах, чи навіть по декілька разів в одному (звісно ж, представившись різними іменам) годі і казати.

Само-собою, що сучасна виборча система в той час лише формувалася, і з огляду на це приклад із США може виглядати не дуже коректним. Та я навів його зовсім не для того, щоб порівняти Штати сторічної давнини і сучасну Україну, це було б несправедливо щодо нас з вами. Я просто хочу сказати, що навіть безлад під час виборів не заважає державі розвиватися, якщо народ та найняті ним держслужбовці чітко розуміють, в якому напрямку їм треба йти, щоб в підсумку долати все нові і нові вершини на шляху до побудови успішної політичної нації. Справді, кому яка різниця, хто стоїть при владі, якщо ця людина контролюється громадою і є, по факту, лише менеджером, що обслуговує державний механізм? В підсумку американська нація «виросла» і закріпила покарання за порушення під час виборів законодавчо. В нас же такі закони є, проблема лише в тому, що вони не діють. Тож, щоб вирішити нашу виборчу проблему по-американськи, нам перш за все треба розбудовувати громадянське суспільство. Враховуючи, що ми зробили вже достатньо кроків в цьому напрямку, в нас є всі підстави вважати, що скоро ми будемо згадувати про гречку від Корбана так, як доросла людина згадує про вітряну віспу, якою хворіла в дитинстві.

Проте, якщо заглибитися дуже далеко в історію явища виборів, можна знайти і інший, метод, за допомогою якого Україна може налагодити якісний виборчий процес. Цей метод може стати популярним серед прихильників жорстких засобів «наведення порядку», і полягає він у встановленні суворого покарання за порушення виборчого права. Так, наприклад, в Римській Республіці ще в IV столітті до Різдва Христова діяв цілий пакет з 13 законів, що були направленні на боротьбу з передвиборчими інтригами кандидатів в магістрати (посадова особа, яка обиралася населенням на 1 рік, для безоплатного виконання державних функцій). Зокрема, каралися претенденти на посаду, що агітували за себе на ринках і в селах.

В І столітті до н.е. кандидатам заборонили дарувати виборцям гроші та подарунки а також влаштовувати для них піри. Відповідно до закону 70 р. до н.е. нечесним кандидатам заборонялося доступ до магістратур строком на 10 років. В підсумку римське законодавство стало ще жорсткішим до тамтешніх «корбанів» та «березенків»: їх позбавляли майна та римського громадянства з подальшим вигнанням з країни.
Хто знає, можливо і Україна стала би чистішою, якщо на тих, хто купує голоси та влаштовує «каруселі» буде чекати депортація. Однак, особисто в мене виникають сумніви, що давньоримські правила впишуться в український менталітет. До того ж, я запропонував лише два способи оздоровлення вітчизняної виборчої системи, хоча насправді їх можна вигадати сотні. Головне – більше діяти і менше розмовляти, і тоді все в нас обов’язково вийде!


Фото: chumor.org.ua


Джерело статті: “http://vlasno.info/blogi/3/blog-politika/item/5048-dva-shliakhy-likuvannia-ukrainskoi-vyborchoi-systemy”

Другие материалы в этой категории: VIP-трактир как прихоть губернатора »